|
Борнео — це рідний дім для орангутана,
а реабілітаційний центр — це своєрідний санаторій
в реабілітаційний центр для орангутанів в Сепілоку потрапляють маленкі орангутани,
чиїх батків вбили бракон’єри, та дорослі оранутани, які довгий час знаходилися в неволі
побачити орангутанів можна лише під час годування, бо між сеансами роздачі бананів
вони ховаються у джунглях від спеки та відвідувачів
в очікуванні бананів орангутани сосуть лапу
або чухаються
або колупаються в зубах, висячі вниз головою
Сепілок вартий відвідування, хоча б можливістю зблизька подивиться на цих приматів,
незважаючи на те, що все більше нагадує зоопарк, ніж заповідник
нарешті приносять банани
бананів хочуть не лише санаторні орангутани, а й короткохвості макаки (pig-tailed macaque)
однак, орангутани пояснили їм, хто в санаторії господар,
і вони тихенько чекають своєї черги
дочекалися
крім орангутанів та макак у Сепілоку можна подивитися на метеликів
типова місцева сільска забудова, вікна частково засклені,
щоб не заважати циркуляції повітря
вбо у вікнах зовсім немає стекол
після повернення із Сепілоку нас закинули в джунглі, до табору дяді Тана
«Uncle Tan’s Wildlife Camp»
заброска в джунглі відбувається в два етапи:
спочатку годину-півтори на автобусі, потім годину на моторному човні
табір знаходиться в нижній частині ріки Кінабатанган;
джунглі в цьому місце вторинні, тобто виросли вдруге після вирубки їх людиною
в дощовому лісі завжди багато води, а оскільки ми приїхали відразу після сезону дощів,
то води було дуже багато
ось так виглядає табір
проживання в сарайчиках, де тільки матрас та протимоскітна сітка,
води немає, душ із тазіка
водою кольору кави-латте, світло від генератора до 23-00 —
точно не «Хілотон»;
але ж, не за зручностями пертися аж на Борнео?
сюди їдуть за пригодами та дикою природою, яка зненацька вискакує на тебе із джунглів
це дика борнейська бородата свиня
це не жахливий річковий монстр, а лише поросятко бородатої свині
(тут і далі всі тварини, птахи, комахи та риби дикі, не зоопарківські)
зимородок (Kingfisher)
вночі ці пташки нічого не бачать, до них можна підійти дуже близько
світло від ліхтаря або спалаху не дає їм побачити людину,
тому можна зробити чудові фото цих красивих птахів
провідник сказав, що пташки справжні, не пластикові
вдень цих птахів можна побачити лише здалеку
провідник показує ліхтарем в крону дерев і ми бачимо носачів (Proboscis Monkey) — ендеміків Борнео;
це неймовірне створіння природи виглядає дуже кумедно: величезний, як кабачок, ніс, пивний живіт,
чорні брови та окрас фасону «жилетка»
носач теж радиий нас бачити, хоча трошки здивований
коли цих мавп турбують, вони, попереджаючи сородичів про небезпеку, видають низький звук «О-ооу!»
зайва увага втомила тваринку і вона непоспішаючи сховалась у листі
очі цих павучків блищать від свіла ліхтарів у темряві так, що павука можна побачити метрів за 20
ранкове сафарі, шоста ранку
в цей час вся живність прокинається і починає шукати сніданок
фауна спочатку повернулась до нас задом
«ой, хто тут?!»
півтораметрова ящірка вилізла погрітися на сонці
(варан або monitor lizard)
птах-носоріг або hornbill
птах-носоріг є гербом Малазійського штату Саравак
(і, здається, саме цей вид птаху)
цих птахів часто плутають з туканами
і напрасно плутають:
тукани живуть у центральній та південній америці, а птахи-носороги — у африці та азії
різні види мають різні форми «рогу»;
скромні пташки, фоткатися не люлять
якісь пташки
біла борнейська чапля (теж не знаю, як правильно називається)
в таборі були 2 види екскурсі-прогулянок
на моторному човні зранку та ввечері, а також пішки вдень та вночі
йти пішки по джунглям складно, навіть якщо є тропа
(тропа на фото зліва від дерева)
невеличкий шматочок первинного дощового лісу, який не вирубували
під час таких прогулянок можна побачити в основному комах, бо великі тварині розумні,
на відміну від нас, і не шляються по спеці по лісу, а десь сплять у схованках
великі багатоніжки (10-15 см) не отруйні, не кусаються, якщо потерти їх по спині,
можуть побризкати рідиною,
яка пахне, як мигдаль, оскільки ця рідина містить цианід,
отже, не варто дозволяти їм бризкати вам у рота
тигрові пиявки
сидять на листі і чекають на жертву, коли жертва проходить поруч, стрибають на неї непомітно,
шукають вену або крупний сосуд і присмоктуються
оскільки це дощовий ліс, то кожний день іде дощ,
недовгий, але сильний
так виглядають сарайчики для проживання
коли ми приїхали, вода було на однному рівні з містком
рослина-паразит
|
